Всі діти різні. Одні буквально
схоплюють все на льоту, іншим потрібен час, щоб засвоїти знання і навчитися їх
застосовувати. Малюки вчаться ходити, говорити, самостійно тримати ложку,
користуватися горщиком різному віці. Також навчаються малювати, читати,
писати, розв'язувати задачі. Залежить це від темпераменту, соціального
оточення, рівня уваги до дитини з боку дорослих, умов і середовища навчання і
багато іншого.
Але іноді трапляється так, що
відставання в розвитку обумовлено не індивідуальними особливостями, а хворобою,
яка носить узагальнену назву «порушення інтелекту» або «розумова
відсталість».
Порушення інтелектуального розвитку - це якісна зміна всієї психіки, всієї
особистості в цілому, що є результатом перенесених органічних ушкоджень
центральної нервової системи. Це така атипія розвитку, при якій страждають не
тільки інтелект, але й емоції, воля, поведінка, фізичний розвиток.
Серед дітей з інтелектуальними порушеннями,
приблизно 85% мають порушення інтелекту легкого ступеня. Діти з
інтелектуальними порушеннями легкого ступеня охоче спілкуються з однолітками,
здатні засвоювати знання, хоча і не в повному обсязі. У дорослому віці люди з
порушенням інтелекту можуть успішно працювати і жити в суспільстві, хоча
їм може знадобитися деяка допомога.
Діти з порушеннями інтелектуального
розвитку. Не лякайтеся цього словосполучення! Просто знайте, що усі діти різні.
Буває так, що дитина має певні суттєві труднощі інтелектуального розвитку і
навичок спілкування, проблеми в соціальних відносинах і
самообслуговуванні. Але вона добре оволодіває практичними діями (особливо
трудовими) внаслідок цілеспрямованого навчання та виховання. Формування
розумових дій такої дитини здійснюється завдяки спеціально організованому
навчанню та вихованню, а також корекційно-розвитковій роботі з фахівцями.
На особливості розвитку дитини з
порушеннями інтелектуального розвитку значною мірою впливає характер
стосунків з оточенням, який складається упродовж усього її життя. Саме дорослі
– батьки, педагоги, фахівці є тими необхідними рушіями, які власним
ставленням до дитини формують її світогляд та сприйняття нею оточуючих і самої
себе. Чим раніше до розвитку дитини будуть залучені фахівці, тим інтенсивнішим
буде розвиток.
Як же розвиваються діти з порушеннями
інтелектуального розвитку?
У дітей з порушеннями
інтелектуального розвитку є суттєві труднощі. Вони менше, ніж їхні
однолітки, відчувають потребу в пізнанні. У них відзначається уповільнений темп
і менша диференційованість сприйняття. Ці особливості при навчанні дітей з
порушеннями інтелектуального розвитку проявляються в уповільненому
темпі розпізнавання предметів та явищ. Ще учні часто плутають графічно подібні
літери, цифри, предмети, схожі за звучанням літери, слова. Відзначається також
вузькість обсягу сприйняття. Такі діти вихоплюють окремі частини в об'єкті й не
бачать важливий для загального розуміння матеріал. Процес сприйняття цих дітей
потребує керування з боку дорослого, часто постійного. Особливо у
дошкільному та молодшому шкільному віці.
Всі розумові операції у дітей з
порушеннями інтелектуального розвитку недостатньо сформовані і мають своєрідні
риси. Діти виділяють окремі частини в предметах чи навіть тексті, але не встановлюють
зв'язки між ними. Тобто учні не здатні без допомоги проводити якісний
порівняльний аналіз і синтез навіть за несуттєвими ознаками. Особливістю дітей
з порушеннями інтелектуального розвитку є некритичність, неможливість помітити
свої помилки, знижена активність розумових процесів, слабка регулююча роль
мислення.
Основні процеси пам'яті у цих дітей
також мають свої особливості: краще запам'ятовуються зовнішні ознаки; важко
усвідомлюються і запам'ятовуються внутрішні логічні зв'язки; значна кількість
помилок при відтворенні словесного матеріалу. Характерна епізодична
забудькуватість, пов'язана з перевтомою нервової системи через загальну її
слабкість. В процесі навчання відзначається часта зміна об'єктів уваги,
неможливість зосередитися на якомусь одному об'єкті або одному виді
діяльності.Уява - фрагментарна, неточна і схематична.
Мають місце випадки раптових
емоційних перепадів: від підвищеної емоційної збудливості, до вираженого
емоційного спаду.
Всі зазначені особливості мають
стійкий характер, оскільки є результатом органічного ураження на різних етапах
розвитку (генетичні, внутрішньоутробні, постнатальні, тобто ті, що відбулися
після народження). Однак при правильно організованому супроводі відзначається
позитивна динаміка в розвитку дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.
Здатність до навчання
Законом про освіту саме за батьками
(законними представниками) закріплено право самостійно обирати освітній заклад
для навчання своєї дитини, а за закладом освіти - обов'язок створити для нього
всі необхідні умови для успішного навчання. Ці положення регламентовані чинним
законодавством.
Про що необхідно сказати спочатку?
Порушення інтелектуального розвитку
можуть бути різні - від легкого до глибокого ступеня, зі своїми
особливостями і нюансами, без урахування яких досягти результату буде складно,
а іноді і неможливо. Треба чітко розуміти, що під силу дитині, а в чому їй
необхідна допомога і яка; а є щось, з чим вона ніколи не зможе впоратися,
як би не старалась.
Як правило, діти з помірною, важкою
та глибоким ступенем інтелектуального порушення навчаються в спеціальних
закладах освіти.
1. Необхідно пояснити батькам (законним представникам)
дитини суть навчання, перспективи після навчання (який документ отримає,
куди зможе вступити, ким зможе працювати). Причому потрібно донести це
максимально доступно, щоб у них не залишилося питань з цього приводу. Батьки
можуть стати основним ресурсом (не матеріальним!) для організації навчання та
виховання дітей з особливими потребами.
2. Дуже важливо познайомитися з навчальними програмами
для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку. Це допоможе скласти уявлення
про можливий обсяг знань, який може засвоїти дитина та врахувати при
розробленні ІПР (індивідуальної програми розвитку).
3. Варто провести педагогічне вивчення, щоб визначити
знання і вміння учня з основних предметів (українська мова, математика тощо).
Як правило, діти навчаються в тих класах, які співвідносяться з їхніх віком, а
недолік знань з того чи іншого предмету компенсують поступово в результаті
індивідуальної роботи і диференційованого підходу.
4. На кожну дитину складається індивідуальна програма
розвитку (ІПР).
Під час розв’язання загальних та
спеціальних завдань навчання дітей порушеннями інтелектуального розвитку,
вчитель має виходити з того, що структура, зміст і методи їхнього навчання
ґрунтуються на загально-педагогічних принципах: розвивального навчання,
науковості, доступності, свідомості, активності, систематичності й
послідовності у навчанні, наочності, міцності знань і вмінь, зв’язку навчання з
практичною діяльністю. Кожен із цих принципів реалізується в аспекті
корекційно-розвивальних завдань.
Корекційно-розвивальні завдання – це вправи, що стимулюють
компенсаторні процеси розвитку дітей, дозволяють вирішувати завдання своєчасної
допомоги дітям, які зазнають труднощів у навчанні і шкільній адаптації.
При плануванні та організації
навчально-виховного процесу учнів з порушення інтелектуального розвитку варто
враховувати бар'єри на шляху навчання і участі:
- уповільненість
сприймання та переробки інформації;
- знижена
працездатність, швидка втомлюваність;
- незрілість
емоційно-вольової сфери;
- низький
рівень мислення, контролю та критичності;
- домінування
наочно-дійових форм мислення
- короткочасна
пам’ять, невмінням використовувати допоміжні засоби;
- обмеженість
загальних життєвих уявлень;
- наявність
порушень усіх сторін мовлення, незначний словниковий запас;
- порушення
загальної та дрібної моторики.
Процес
навчання таких дітей має
свої особливості, зокрема:
–
уповільненість;
– подача на
кожному уроці навчального матеріалу невеликими порціями і опрацювання його на
уроці;
–
максимальна розділення складних понять і дій та їх багаторазова повторюваність;
–
постійне опертя на чуттєвий і пізнавальний досвід, розвинені здібності;
– розподіл
складної теми на окремі частини, або навіть вилучення певних частин.
Основними завданнями є максимальне
подолання недоліків пізнавальної діяльності і емоційно-вольової сфери дітей з
інтелектуальними порушеннями, підготовка їх до участі в продуктивній праці. А
також їхня соціальна адаптація умовах сучасного суспільства.
Кілька порад для вчителів:
- Зосередьте
увагу на сильних сторонах учня і спирайтеся на них у процесі навчання.
Водночас, будьте готові, що доведеться поступово заповнювати прогалини у
знаннях, вміннях і навичках учня.
- Подавайте
зміст навчального матеріалу невеликими частинами, використовуйте
мультисенсорний підхід (слуховий, візуальний, маніпуляційний). Якомога
більше повторюйте та закріплюйте вивчене.
- Заохочуйте
учня, підтримуйте позитивну мотивацію навчання.
- Дещо
сповільніть темп навчання, зважайте на знижені психічну витривалість і
розумову працездатність учня. Будьте терплячими, якщо учневі необхідно
пояснити чи показати щось багаторазово. Віднайдіть оптимальний варіант
взаємодії з ним (поясніть новий матеріал до уроку, на занятті дайте
доступний алгоритм дій тощо).
- Поділіть
завдання на окремі невеликі частини. Якщо необхідно - складайте письмовий
алгоритм поетапного виконання завдання. Усні інструкції давайте по одній,
доки учень не навчиться утримувати у пам'яті одразу декілька.
- Застосовуйте
набуті учнем знання на практиці.
- Спільно
з учнем покроково аналізуйте виконання завдання.
- Завдання
мають відповідати можливостям учня та виключати відчуття стійких невдач.
- Надавайте
учневі достатньо часу для виконання завдання та практичного застосування
нових умінь і навичок. Але пам’ятайте, що надто тривале виконання однієї
вправи може стомити його.
- Не
перекладайте подолання проблем у навчанні суто на батьків. Допомагайте їм
усвідомлювати навіть найменші успіхи своїх дітей та постійно
співпрацюйте.
До
слова, постійно підтримуйте зв'язок з вчителем-дефектологом та
психологом, разом плануйте освітній процес. Активно залучайте однокласників до
створення дружнього середовища. Формуйте атмосферу підтримки у класі!
Це низка основних рекомендацій, що
стануть вам у нагоді, щоб організувати освітній процес для дитини з порушеннями
інтелектуального розвитку.
Автор: Наталія Ярмола, кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник Інституту спеціальної педагогіки НАПН України
Немає коментарів:
Дописати коментар