Отже, у вашому класі навчається дитина із синдромом
Дауна. Спробуємо визначити послідовність дій педагога. Яким алгоритмом
послуговуватися? Адже саме від цілеспрямованих, послідовних дій учителя
залежить значна частина успіху дитини.
1-й крок: осмислити та усвідомити сильні
сторони дітей із синдромом Дауна.
2-й крок: осмислити та усвідомити слабкі
сторони дітей із синдромом Дауна.
3-й крок: скласти календарно-тематичне
планування на основі навчальних програм із врахуванням сильних і слабких сторін
дітей.
4-й крок: підібрати ефективні методи та
методики навчання.
5-й крок: під час навчання опиратися на
сильні й зважати на слабкі сторони дітей.
6-й крок: проводити систематичний аналіз
своєї взаємодії з учнями під час навчання.
7-й крок :виявляти гнучкість – готовність
змінюватися і змінювати.
1-й і 2-й
кроки: осмислити
та усвідомити сильні й слабкі сторони дітей із синдромом Дауна.
Представляємо
опис характерних особливостей дітей із синдромом Дауна та деякі приклади щодо
осмислення їхніх сильних та слабких сторін.
Сильні
сторони:
- соціальне
розуміння;
- емпатія
й соціальні навички;
- здатність
до наслідування;
- самостійність;
- побутові
навички;
- візуальна
короткочасна пам’ять;
- візуальне
навчання;
- читання.
Слабкі
сторони:
- слух і
зір;
- вербальна
короткочасна пам'ять;
- навчання
на слух;
- мова і
мовлення;
- робоча
пам’ять;
- математика.
Отже, при розробці навчальної
стратегії слід спиратися на сильну соціальну сторону: здатність до взаємодії,
можливість спостерігати та наслідувати, опановувати поведінкові моделі.
Потрібно поводитися з дітьми природно й більше з ними розмовляти. Так вони
зможуть краще розуміти ваші дії. Важливо демонструвати моделі поведінки для
наслідування, притаманні саме цьому віку. Докладати зусиль, щоб дитина виявила
свою реакцію — необов’язково вербально.
Особливості пам’яті
У дітей із синдромом Дауна добре
розвинена довготривала пам’ять. Вони можуть досить добре зберігати опановані знання,
вміння та навички. Однак робоча пам’ять, яка відповідає за короткочасне
утримання інформації та маніпулювання нею, має невеликий обсяг. Це спричиняє
значні труднощі в навчальному процесі. Тому діти із синдромом Дауна потребують
специфічних умов для опанування інформації, сприйнятої на слух.
Наприклад, учитель каже:«Собака, яка
біжить за кішкою, — чорна». Якщо дитина із синдромом Дауна сприймає це
твердження на слух, у неї складеться враження, що кішка — чорна, тому що першу
частину речення вона вже забула.
Через це
можуть виникати труднощі з:
- здатністю
слухати й розуміти співрозмовника;
- сприйманням
інструкцій, вказівок;
- розумінням
прочитаного речення, тексту;
- можливістю
писати, одночасно проговорюючи наступну частину тексту;
- усним
виконанням математичних обчислень.
Однак доведено, що робоча пам’ять
дітей з синдромом Дауна, а також здатність сприймати та виконувати інструкції,
піддається тренуванню.
Отже, потрібно створити оптимальне
спеціальне середовище для розвитку і навчання, спираючись на сильні та
враховуючи слабкі сторони дітей із синдромом Дауна. Призначення цього
середовища – дати можливість учням з порушеннями інтелектуального розвитку
відчути свою індивідуальність, навчити їх самоповаги, забезпечити ситуацію
успіху, розширити сферу комунікації, тобто межі взаємодії з однолітками та
дорослими. Це сприяє соціалізації таких дітей. Спеціальне освітнє середовище
передбачає застосування комплексного підходу до організації навчально-виховного
процесу. Це забезпечують інтегровані зв’язки між спеціалістами, які працюють з
дітьми із синдромом Дауна.
3-й крок: скласти календарно-тематичне планування на основі
навчальних програм з врахуванням сильних і слабких сторін дітей, для яких ви
будете викладати.
З чого потрібно починати складати календарно-тематичне
планування? Які запитання слід собі поставити?
- По-перше,
необхідно визначити важливість та актуальність змісту навчального
матеріалу для дітей, обсяги, складність теми/розділу.
- По-друге,
які теми, що передбачають формування відповідних вмінь та навичок, можна
винести за межі одного навчального предмету. Тобто, як забезпечити
міжпредметні зв’язки?
- По-третє,
де і як буде здійснюватися практичне застосування знань, умінь та
навичок, передбачених програмою? Хто буде нести відповідальність за
відпрацювання та використання знань, умінь та навичок у життєвих
ситуаціях?
Під час складання
календарно-тематичного планування для конкретного класу, найголовніше для
вчителя — думати про дітей, яких він буде навчати.
4-й крок: підібрати ефективні методи та методики
навчання.
Які методики
потрібні?
Методики,
які допомогли б забезпечити педагогові мультисенсорний підхід у навчанні. Адже
нейрофізіологічні дослідження довели, що діти краще опановують знання, коли
«вмикаються» усі канали сприймання: слух, зір, дотик, нюх, смак.
Мультисенсорний підхід (від лат. multum– багато, sensus–
сприймання, відчуття, почуття) — навчання з опорою на всі канали сприймання
кожного з органів чуття (слуху, зору, дотику, нюху, смаку), що сприяє більш
ефективному засвоєнню нового матеріалу (І. Карабаєва).
Крім
традиційних вітчизняних методик та методичних прийомів, рекомендуємо
використовувати:
- методику
«Піктограми»;
- методику
глобального читання;
- методику
М. Зайцева;
- голландську
методику ТАН–Содерберг;
- методику
«Нумікон»;
- методику
диференційованого навчання.
5-й крок: під час застосування методик опиратися на сильні й
зважати на слабкі сторони учнів.
Ефективною є методика «Піктограми»,
в основі якої лежить наочне моделювання як метод розвитку пізнавальних
здібностей, мовлення, формування здатності до планування, розуміння
навколишньої дійсності. Сутність методики полягає в передачі певного вербально
позначеного поняття через його образ.
Саме поняття піктограма (від лат.
pictus – мальований і грец. γράμμα – письмовий знак, риска, лінія) означає
умовний малюнок із зображенням будь-яких дій, явищ, предметів і т.д.
6-й крок: проводити систематичний аналіз своєї взаємодії з
учнями під час навчання.
Плануючи наступний крок реалізації
навчальної програми, вчитель обов’язково повинен оцінити реакцію учнів (учня)
на використані методи, прийоми, форми роботи, види вправ, завдань, їхню
складність, особливості сприймання учнями пропонованого матеріалу тощо.
7-й крок: виявляти гнучкість — готовність змінюватися і
змінювати.
Викладачу потрібно повсякчас, на
кожному з етапів своєї діяльності виявляти гнучкість, бути відкритим до змін в
усьому: у собі, у педагогічних підходах, у застосуванні методів та прийомів
роботи тощо. Це та здатність, те вміння, які допоможуть знайти ключик до
кожного учня. Адже всі діти різні.
Яке навчання потрібне?
З приходом до класу дитини з
особливими освітніми потребами, зокрема, дитини із синдромом Дауна, перед
учителем постає запитання: яким має бути справжнє навчання для дитини із
синдромом Дауна, дитини з порушеннями інтелектуального розвитку? Учитель
розуміє, що воно має бути корисним, цікавим, практичним, ефективним.
Однак, щоб зробити його таким, недостатньо просто знати традиційні методики навчання
дітей з порушеннями розумового розвитку.
А тепер детальніше розглянемо
специфіку навчання, якого потребують діти молодшого шкільного віку з
порушеннями розумового розвитку. Зокрема, діти із синдромом Дауна.
В організації занять для дітей із
синдромом Дауна, ефективно застосовувати такі підходи: безпомилкове навчання,
практичний підхід, тематичне та системне вивчення навчального матеріалу,
комплексний підхід до організації навчання.
Безпомилкове навчання
В організації занять для дітей із
синдромом Дауна корисно використовувати підхід, що забезпечує безпомилкове
навчання. Його суть полягає в попередженні можливих помилок учня. Цей підхід
допомагає дитині просуватися вперед з відчуттям успіху, вибудовуючи траєкторію,
що сприяє підвищенню компетентності та мотивації до опанування нових знань та
вмінь.
Термін безпомилкове навчання, за
словами професора Сью Баклі, директора науково-дослідних програм Міжнародного
фонду сприяння освіті людей із синдромом Дауна, означає, що на кожному із
кроків нового завдання, педагог за необхідності підводить (підштовхує) дитину
до прийняття правильного рішення чи підказує, щоб вона правильно впоралася із
завданням. Такий метод дозволяє досягти успіху шляхом наслідування й
багаторазового повторення потрібних дій, а не шляхом спроб та помилок. Педагог
чекає, надаючи дитині можливість працювати самостійно. Але, якщо потрібно,
пропонує свою підтримку, перш ніж вона зробить помилку.
Крім того, варто пам’ятати, що
складне завдання не сприяє розвитку дитини. Воно має бути адекватним, таким,
яке дитина спроможна виконати.
Надто важке завдання має два негативні наслідки для
дитини із синдромом Дауна:
1) Особисті
відчуття дитини. Якщо вони будуть негативними, то невдача породжуватиме
невдачу, і дитина не захоче робити повторну спробу.
2) Реакція
дорослого на невдачу дитини. Діти дуже чутливі й відчувають вашу реакцію
розчарування чи незадоволення результатом. Більше того, вони сприймають це як
незадоволення ними.
Як наслідок, у дитини формується
негативне ставлення до навчання у всіх його можливих варіантах, страх зробити
помилку, страх невдачі.
Важливо пам’ятати, що пріоритетом є емоційний стан дитини, її позитивне ставлення до
занять.
Практика, практика і ще раз практика...
Ми розуміємо навчання як спеціально
організований, цілеспрямований і керований процес взаємодії учителів та учнів,
що направлений на максимальне опанування та усвідомлення навчального матеріалу,
подальше застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Зазвичай,
шкільний закон — від теорії до практики — з дітьми із синдромом Дауна не
спрацьовує. Тому потрібно використовувати підхід через практику до
теорії.
У нашому розумінні, практичне
навчання — це вивчення теми, розділу, що відбувається в умовах, наближених до
реальних. Завдяки такому підходу діти можуть набувати життєвого досвіду:
маніпулювати предметами, брати участь у сюжетно-рольових іграх, приміряючи
соціальні ролі, виконувати трудові операції зі справжніми засобами праці тощо
У календарно-тематичному плануванні
з навчальних предметів необхідно обов’язково передбачити практичні роботи. Вони
можуть мати різну мету: опанування знань у процесі практичних дій, пригадування
раніше вивченого, відпрацювання вмінь та навичок. Це залежить від місця теми в
системі навчального матеріалу. Якщо в дитини з синдромом Дауна не підтримувати
вироблені вміння та навички, не надавати можливість їх застосовувати, то з
часом вони втрачаються. Загалом, це характерно для будь-якої людини.
Ще один важливий момент, на якому
хочемо акцентувати увагу, — створення практичного середовища в житті дитини, де
вона змогла б використовувати набуті в школі знання, вміння та навички. Це —
відповідальність батьків. Лише вони спроможні забезпечити умови для реалізації
сформованих поведінкових моделей у повсякденні.
Автори: Аренда Василенко-ван де Рей, керівник
проекту «Перспектива 21-3», Всеукраїнська благодійна
організація «Даун Синдром»
Наталія Ліщук, координатор-методист
проекту «Перспектива 21-3», клас «Радість», Всеукраїнська благодійна
організація «Даун Синдром»
Немає коментарів:
Дописати коментар